Булінг в дитячому садку: як допомогти дитині уникнути цькування

Булінг – свідома агресивна поведінка однієї дитини або групи дітей стосовно іншої.

Булінг може проявлятися як тиск:

• психологічний
• фізичний

Часто діти застосовують і фізичний, і психологічний тиск на жертву. Наприклад, образи, приниження, ігнорування, непоступливість, погрози побиття під час ігор.

Як міняється поведінка дитини:

Дитина – жертва булінгу поводиться не звично. Якщо раніше вона охоче відвідувала дитячий садок, то тепер такта дитина:

• не хоче одягатися вранці
• шукає собі будь-яку справу вдома, аби не йти до дитячого садка;
• просить батьків забрати її з дитячого садка раніше.
• плаче – вигадує хворобу
• не контактує з однолітками у дворі;
• грає наодинці
• в дитячому садку не бере участь у сюжетно-рольових та рухливих іграх
• усамітнюється при будь-якій нагоді
• грає поламаними іграшками
• не має друзів у групі.

ГАРЯЧА ЛІНІЯ ЩОДО БУЛІНГУ: 116 000

ГАРЯЧА ЛІНІЯ З ПИТАНЬ ЗАПОБІГАННЯ НАСИЛЬСТВУ: 116123; 0800500335

ПІДТРИМКА І ЛЮБОВ - КЛЮЧОВІ ФАКТОРИ ВАШОЇ ТУРБОТИ ПРО ДУШЕВНЕ ЗДОРОВ'Я ДИТИНИ.ДУЖЕ ЧАСТО ДІТИ В САДОЧКУ СТРАЖДАЮТЬ ВІД РІЗНОМАНІТНИХ ОБРАЗ З БОКУ ОДНОЛІТКІВ. БАТЬКАМ ВАРТО ЗНАТИ, ЯК ДОПОМОГТИ ДИТИНІ, НЕ ЗАШКОДИВШИ ЩЕ БІЛЬШЕ.

1. Для того, щоб прийняти правильне рішення і допомогти малюкові, необхідно знайти причину знущань дітей над вашим чадом. Найчастіше в дитячих садах дражнять тих, хто слабший - морально чи фізично, соромливих, спокійних, боязких і тихих дітей.

2. Важливо підняти дитині самооцінку - (похвалою і любов'ю) - він гідний і повинен вимагати до себе поваги з боку оточення. Якщо своєчасно не виправити ситуацію, то низька самооцінка буде "рости" разом з малюком, страхи і комплекси йому забезпечені.Найголовніший помічник дитині-жертві - доброзичлива і любляча атмосфера в сім'ї. Дитина повинна розуміти, що його будинок - його фортеця. Тут він "свій", тут зрозуміють, підтримають, допоможуть. Саме батьки готують малюка до дитячого садка, школи і життя. Навчайте його, вчіть комунікації.

Психологи рекомендують не шкодувати дітей в такому випадку, адже це тільки посилить у них відчуття слабкості, безпорадності і ще більшу невпевненість в собі.Головне - надихнути дитину не боятися, тоді він відчує себе захищеним і більш впевненим, навчиться вирішувати проблеми самостійно. Не варто вчити дітей нападам, потрібно навчити їх захисту, щоб вони не нападали у відповідь або потурали образ, а вимагали поваги до себе.

3. Батькам не варто намагатися вирішити проблему самостійно, ефект буде короткочасним.Якщо це стало регулярним, то потрібно підключати вже дорослих, що сам він це не зупинить. Мало того, в поодинці подібне не зупинить ніхто і ніколи. Це не слабкість дитини, це закон - "один в полі не воїн". Коли дитина побачить, що до проблеми стосуються не з істерикою, а конструктивом, тоді почне давати інформацію. І ось тут починається батьківська "ювелірна робота".Якщо цькування в саду не припиняється - варто піднімати питання на батьківських зборах і сходити разом з дитиною або всіма учасниками конфлікту до психолога. Також фахівці рекомендують записати дитину на активний вид спорту. Якщо і це не допомагає - варто перевести дитину в інший садок